Українська література 6 клас

Список літератури з української літератури на літо

1. Іван Франко. «Захар Беркут»
2. Андрій Чайковський. «За сестрою»
3. Михайло Стельмах. «Гуси-лебеді летять»
4. Григір Тютюнник. «Климко»
5. Олекса Стороженко. «Скарб»
6. Богдан Лепкий. «Мишка»
7. Марина Павленко. «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських»
8. Любов Пономаренко. «Гер переможений»
9. Олександр Гаврош. «Неймовірні пригоди Івана Сили»

30.05

 

 

 

Акровірш— вірш, написаний так, що початкові букви рядків, прочитані згори вниз, утворюють слово або словосполучення, найчастіше — це ім'я автора чи адресата; віршована загадка.

Алегорія (від гр. інакомовлення) — інакомовне відображення абстрактного поняття, передане за-допомогою конкретного образу. Алегорія складається з двох елементів:

1) смислового — це яке-небудь поняття або явище (мудрість, хитрість, доброта, дитинство, природа тощо), яке прагне зобразити автор, не називаючи його;

2) образно-предметного — це конкретний предмет, істота, зображена в художньому творі. Зв'язок алегорії із зазначеними поняттями більш прямий і менш значний, ніж у символа. Алегорія висловлює строго визначений предмет або поняття. В цілому алегорія та символ дуже близькі.

Анафора (від гр. виношення нагору) — єдинопочаток; повторення слова або групи слів на початку декількох фраз чи строф.

Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків. Фабула байки коротка, динамічна і драматична. З 50-х років все більшої популярності набувають прозові байки. Як і віршовані, вони бувають сюжетні, байки-мініатюри й байки-приповідки.

Вірш — це невеликий за розміром твір, побудований за законами віршованої мови.

Віршова мова—ритмічно організована мова з метою посилення її виразності й емоційності. Віршована мова в художній літературі, як і мова художньої прози, характеризується спільною ознакою — образністю. Але на відміну від прози віршована мова є розмірена, ритмічно організована, поділена часто на строфи. Вона більш емоційна і експресивна.,

Віршована мова характеризується своєрідністю інтонації й особливим темпом, пов'язаним з більшою кількістю пауз, ніж це буває у прозі.

Герой літературного твору – дійова особа в художньому творі, змальовані широко і всебічно, в складних взаєминах з життям та іншими особами і наділена яскраво окресленим характером.

Розрізняють у творі героїв: головних, другорядних та епізодичних.

Гімн – (урочиста пісня) один з видів ліричної поезії: хвалебна пісня (поетичний і музичний твір) на честь якогось героя чи події.

Гіпербола (перебільшення) — різке перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ, їх кількості, розмірів, сили тощо, щоб надати зображуваному виняткової виразності, загостреності з метою виявлення емоційності, захоплення або презирства.

Гумор (від англ. настрій, схильність) —м'яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явища; добродушне підсміювання.

Діалог (бесіда, розмова між двома особами)—розмова, в якій беруть участь дві особи, іноді — кілька осіб.

Епічний образ – об’єктивно змальований образ в розповідному художньому творі (романі, повісті, оповіданні, новелі, нарисі). В епічному творі автор має змогу розкрити образи людей з особливою повнотою і всебічністю. Він може більш чи менш докладно розповісти про життєвий шлях персонажів.

Загадка—вигадливий поетичний опис предмета чи явища, яке потрібно відгадати; жанр усної народної творчості

Інверсія (від лат. перестановка) — порушення загальноприйнятої граматичної послідовності мови; перестановка частин фрази, яка надає їй особливої виразності.

Інтер'єр—обстановка дому чи садиби.

Казка літературна (авторська) — тісно пов'язана з народною, але на відміну від неї, має автора (письменника або поета). У деяких К. використані перероблені фольклорні сюжети і образи, але це не змінює суті справи — К. л. виражає, в першу чергу, погляд на світ, притаманний конкрет­ному письменнику, а не всьому народові, хоча зовнішньо К. народна і авторська К. дуже схожі.

Казка фольклорна (народна) — цікаве усне оповідання про неймовірну, але повчальну істо­рію. Головною відмінною рисою К. є наявність дива, фантастики, вимислу, розважливої спрямова­ності.

Коломийки - (від назви міста і річки Коломиї на Івано-Франківщині—дуже поширені, особливо на західноукраїнських землях, короткі жартівливі пісеньки, виконувані за усталеною мелодією як приспівки до танцю чи без нього.

Для коломийки характерне паралельне зображення явищ природи й подій людського життя, використання антитез, образів-символів, постійних епітетів і метафор.

Колискові пісні – народні пісні, що співають тоді, коли заколисують дітей, присипляють їх. У цих піснях виявляється любов матері до дитини, думи про майбутнє. Їм властива проста мелодія і розмірений ритм, що відповідав гойданню колиски.

Кульмінація (вершина) — момент найвищого напруження дії, вершина конфлікту; кульмінація виявляє основну проблему твору та характери героїв граничне ясно; після неї дія послаблюється.

Легенда (від лат. Іедепо" — те, що слід прочитати) — один із жанрів неказкової народної прози, народне передання про видатну подію чи вчинок якої-небудь людини, в основі якого—диво, фантастичний образ або уявлення, яке сприймається оповідачем як достовірне. Водночас сюжет легенди базується на реальних або допустимих фактах; легендарний герой може мати свій прооб­раз у реальному житті, в історичній дійсності.

Лірична проза —- твір будь-якого прозового жанру, емоційно насичений, пронизаний авторським почуттям.    

Літопис — послідовний опис історичних подій їх свідком чи учасником; найдавніший вид оповідної давньоруської літератури.

Метафора (від гр. перенесення) — переносне значення слова, заснована на уподібненні одного предмета чи явища іншому за схожістю або за контрастністю; приховане порівняння, побудоване на схожості або контрастності явищ, у якому слова «як», «нібито», «неначе» відсутні, але маються на увазі. Різновидами метафор є уособлення — уподібнення живій істоті та уречевлення — уподібнення предмету.

Образ художній—особлива форма відображення дійсності мистецтвом; зображення людського життя, окремих його боків, в індивідуалізованій формі (одне з основних понять літератури). Об'єднує у собі загальне і часткове, узагальнення та індивідуалізацію. Реальне життя відбивається в художньому творі, в художніх образах.

Образ автора (оповідача)—умовний носій авторської мови в прозовому творі, від особи якої ведеться оповідь.

Оповідання — прозовий твір малого обсягу з динамічним розвитком сюжету. Звичайно в оповіданні зображається один епізод або подія з життя героя, тому діючих осіб в оповіданні небагато, а описувані дії протікають на невеликому, обмеженому проміжку часу.

Пісня – невеликий (3-5 куплетів)  ліричний вірш, що виконується співом.

Переказ — усне народне оповідання про визначні історичні події та їх героїв. Перекази за своїм змістом близькі до народних легенд і сказань, але відзначаються більшою фактичною досто­вірністю і відсутністю казково-фантастичних елементів.

Пейзаж (від фр. країна, місцевість) — опис, картина природи, частина реальної обстановки, у якій розгортається дія. Пейзаж може підкреслювати або передавати душевний стан персонажів: при цьому внутрішній стан людини уподібнюється або протиставляється життю природи.

Повість — прозовий жанр описово-оповідного типу, в якому життя подається у вигляді ряду епізодів з життя героя, середня епічна форма, яка показує етап життя героя. За обсягом П. більша, ніж оповідання, і ширше зображує людське життя, охоплюючи низку його епізодів, які складають період життя головного персонажа. У ній більше подій і діючих осіб; почасти вирізняється хроноло­гічний розвиток сюжету та відповідна побудова композиції. Частіше за все, це історія життя людини, розказана або від особи автора, або від особи самого героя. Значення терміна протягом кількох століть змінювалося.

Поема (від гр. творити) — великий віршований твір із сюжетно-оповідною організа­цією, повість або роман у віршах, багаточастинний твір, у якому зливаються воєдино епічне та ліричне начала. Поему можна віднести до ліро-епічного жанру літератури, оскільки оповідь про історичні події і події життя героїв розкривається в ній через сприйняття і оцінку оповідача.

Підтекст — не висловлене прямо в тексті, але ніби витікаючи з окремих реплік, деталей ставлення автора до діючих осіб, їх взаємин, сюжетних ситуацій; неявний смисл, який може не співпадати з прямим смислом тексту.

Порівняння — форма поетичної мови, основана на порівнянні двох предметів або явищ з метою пояснити один з них за допомогою іншого («очі, як небо, голубі», «слово — золото» тощо).

Портрет (від фр. зображати) — зображення зовнішності героя (обличчя, фігури, одягу, манери поведінки) як засіб його характеристики; різновид опису. Портрет — один із засобів характеристики образу.

Пригодницький твір – або авантюрний . прозовий твір, сюжет якого наповнений великою кількістю пригод та незвичайних подій. Ці романи відзначаються нанизуванням безкінечної кількості окремих цікавих епізодів, у яких героєві раз у раз загрожує небезпека.

Приказка — влучний образний вислів, який не містить у собі узагальнюючого смислу.

Прислів'я — короткий, закінчений, образний народний вислів узагальнюючого характеру.

Псевдонім (від гр. вимисел —видумане ім'я, використовуване письменником для приховання справжнього з якихось причин

Рима (від гр. співмірність) — повтор звуків, які пов'язують закінчення двох або більше рядків (наприклад, «грози — морози», «гірлянди — троянди» тощо), співзвучність у кінці рядків, композиційно-звуковий повтор у кінці двох або кількох рядків.

За розміщенням у рядках розрізняють рими: парні (суміжні), які пов'язують суміжні рядки; перехресні— які римують перший і третій, другий і четвертий рядок тощо; охоплюючі — які римують у чотиривірші перший та четвертий, другий і третій рядки.

Ритм (від гр.  отруйність, співмірність) — повторюваність у віршованій мові однорідних звукових, інтонаційних, синтаксичних особливостей (може бути мелодичним і немелодичним); періодичне повторення якихось елементів віршованої мови через певні проміжки; впорядкованість його звукового ряду.

Рефрен (від. фр.  приспів) — повторення якогось рядка або низки рядків у кінці стро­фи.

Сатира (від лат. суміш)—вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість, С. виражає різко негативне відношення автора до зображуваного, має умовою висміювання виведеного характеру або явища.

Співомовка—короткий гумористичний вірш, часто побудований на якомусь народному анек­доті, приказці або казковому мотиві.

Строфа (від гр. поворот) — повторюване у даному вірші поєднання кількох віршових рядків, зв’язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Особливістю строфи є відносна змістова закінченість.

Тема (від гр. те, що покладено в основу) — предмет зображення, люди, відносини, коло подій, яке осмислюється у творі; те, про що оповідає автор.

Усна народна творчість (фольклор) (від англ. народна мудрість, народне знання) — сукупність різних видів і форм словесної творчості, яка побутує в усній формі та створюється колективом авторів, мистецтво проголошуваного слова. Особливості Ф.: колективний характер створення, розповсюдження, усна форма існування, наявність множинності варіантів одного тексту, традиційний набір використовуваних художніх засобів, орієнтація на загальнонародний ідеал, своєрідний характер виконання, передавання творів з покоління в покоління.

24.05

Тематична контрольна робота

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7546981

Пройти до 27.05 до 15:00

16.05

Тема. "Запорожці у короля". Висміювання моральних вад, негативних рис характеру, авторська симпатія до простої людини. 

1. Повтори біографічні відомості.

2. Переглянь відео

3. Запиши аналіз у зошит

Тема: зображення приїзду козаків до польського короля, їх шаноблива зустріч.

Ідея :возвеличення мужності, кмітливості козаків, вміння бути дипломатичними.

Риси характеру героїв:

Козаки — сміливі, чемні, відважні, вимогливі до себе і до інших.

Ляхи — підступні, боязливі, хитрі, діють за власними інтересами.

Домашнє завдання: повторити біографічні відомості, визначити композицію співомовки "Запорожці у короля".

09.05

Тема. Степан Руданський.Співомовки С.Руданського - унікальне явище у світовій культурі. "Добре торгувалось".

Біографічні відомості.

Ім’я письменника, з творчістю якого ми ознайомимось сьогодні, у перекладі з грецької означає «вінок». або «вінець». Його називають «найвеселішим поетом України». Син І. Франка, Тарас, згадував, що твори цього письменника були найулюбленішими для усієї їхньої родини. Він був не лише талановитим поетом, а й професійним лікарем, перекладачем. Саме про нього В. Сосюра сказав:

Він так любив людей, що сяяв весь зорею,

Він серцем сяяв так, як і його пісні,

У дні, які встають,

Мов сонце над землею,

І світять людям всім.

Та його смерть зовсім не сколихнула Україну. Про це майже ніхто не знав, крім жителів Ялти, які провели поета в останню путь і, за заповітом, на брилі надмогильного каменя висікли слова: «На могилі не заплаче ніхто на чужині, хіба хмаронька заплаче дощем по мені». Лише через 8 місяців після поховання некролог помістила львівська газета «Правда». Інші видання не віддали й такої шани поетові-мученику.

Народився Степан Васильович Руданський 6 січня 1834 року на Поділлі, в селі Хомутинці Вінницького повіту в сім’ї священика. Навчався в Кам’янець-Подільській духовній семінарії, згодом — у Петербурзькій медико-хірургічній академії. Саме в цей період С. Руданський починає плідно працювати на ниві письменства. Передусім він прославився як автор так званих співомовок, з якими ми сьогодні ознайомимося.

С. Руданський переїздить із суворого петербурзького клімату до Ялти, теплого й лагідного Чорного моря, в Кримські гори, де чисте повітря та ростуть екзотичні тропічні рослини. Здавалося б, насолоджуйся і твори. Проте тут С. Руданський самовіддано поринає в роботу: він поєднує обов’язки міського лікаря, завідувача лікарні, лікаря в маєтках графа Воронцова, карантинного лікаря Ялтинського повіту. З бідняків він за лікування плати не брав. Молодого лікаря ялтинці полюбили за веселу вдачу, безкорисливість і доброту. Улітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, і С. Руданський з обов’язку карантинного лікаря й постійного члена санітарної комісії міста брав участь у ліквідації небезпечної пошесті, унаслідок чого сам захворів на холеру й помер у 39-річному віці.

Хоч яким складним було життя письменника (багатодітна сім’я, у якій народився, нестатки під час навчання в Петербурзі, хвороби та ін.), проте його творчість сповнена оптимізму, гумору, доброго сміху.

С. Руданський, як і Л. Глібов, писав байки. Це переважно твори з розгорнутими сюжетами, пісенною формою. Вони дуже близькі до казок про тварин («Ворона і Лис». «Вовк». «Собака й Кіт». та ін.). Значну цінність творчого доробку С. Руданського становлять його переклади з російської літератури О. Пушкіна, М. Лєрмонтова. Також перекладав він і твори античної літератури. С. Руданський написав близько двохсот віршованих гуморесок, кілька поем, чимало байок, балад, ліричних віршів. Але найбільше прославився письменник саме своїми співомовками. 1880 року в Києві мати Лесі Українки Олена Пчілка видала «Співомовки». .Поета, які сьогодні ваблять нас своєю дотепністю, гостротою. Вони стали окрасою української літератури.

Прослухай співомовку

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зроби ідейно-тематчний аналіз співомовки "Добре торгувалось".

02.05

Самостійна робота

Леонід Глібов

25.04

Тема. Леонід Глібов .Видатний український поет, байкар.байкар "Щука".

Біографічні відомості Леоніда Глібова

Переглянь відео

Запиши біографічні відомості у зошит

Прослухай байку

“Щука” герої та їх характеристика

Щука – головна героїня, є небезпечним злочинцем: «Того заїла в смерть, другого обідрала». Злочини, заподіяні Щукою, набули таких масштабів і такого розголосу, що навіть продажні судді неспроможні виправдати її.

Лисичка – стряпчий у суді (адвокат). Її образ уособлює таку людську ваду як хитрість. «за стряпчого, як завсігди годиться, була приставлена». В образі Лисиці автор показав спритного і лицемірного чиновника судового нагляду, який фактично вів усі справи в суді у вигідному йому напрямку. Лисиця така ж пройдисвітка і шахрайка, як і Щука. І вона не могла допустити, щоб її спільниця по грабежах була покарана. Адже Лисиця, часто отримувала від щуки хабарі — « Щука та частенько, як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких…»

 П’ятеро суддів — два Осли, Шкапа, два Цапи. Образи Ослів, Шкапи і Цапів уособлюють продажних суддів, які приймають нікчемні і тупі рішення. Судді не компетентні, нечесні, свою справу знають погано, нікчемні, їх легко обдурити, а вирок винесений Щуці не є справедливим. Автор навмисно вибрав такі образи: Осли (не виділяються розумом), нікчемну Шкапу, два стареньких Цапа (які, ймовірно, хвилювалися, що втратять роботу, тому і проголусували за такий вирок)

автор.

Карасики і лини – прості люди, котрих навіть забули покликати до суду. Вони завжди є жертвами цих Щук і Лисиць, і не можуть знайти захисту в умовах несправедливості й гніту.

Сюжет “Щука”

Хижій Щуці в суді пред’явлено звинувачення. Вона настільки завинила («того заїла в смерть, другого обідрала»), що її злочин вже не можна буде прикрити – «кінців не можна поховати». І все ж Лисиця, як адвокат, щоб допомогти хижакові , запропонувала суддям «ворожу Щуку утопити». Прихильність Лисиці визначена не тільки станової солідарністю:

А чутка у гаю була така,

Що нiби Щука та частенько,

Як тiльки зробиться темненько,

Лисицi й шле то щупачка,

То сотеньку карасикiв живеньких

Або линiв гарненьких…

Судді прислухалися до пропозиції Лисиці і винесли відповідний вирок.

Композиція “Щука”

Введення. За злочинну діяльність Щуку силоміць представили до суду. Опис суддів. Таємний зв’язок Щуки і Лисиці.

Основна частина. Судовий процес над Щукою. Винесено вирок, дія якого припинена.

Закінчення. Новий вирок суддів за пропозицією Лисички: «У річці ворожу Щуку утопити!» Що й було виконано.

Усі образи в цій байці є алегоричними. За масками криються типові персонажі з реального життя. Письменник бачив навколо себе суспільну несправедливість і не міг з нею змиритися, тому засудив її у своєму творі. Бо кожному українцеві по-справжньому болять негаразди та нечесність у своїй рідній землі.

Леонід Глібов у байці «Щука» зображує сучасну йому систему судочинства, і змальовуючи узагальнені образи суддів та працівників судової системи. Автор наголошує на проблемах нерозумності деяких державних працівників.

Домашнє завдання:виконай аналіз байки

Рік написання –

Жанр – 

Тема “Щука”: 

Ідея “Щука”:

Основна думка: 

Мораль “Щука”: 

18.04

ТЕМАТИЧНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Перейди за посиланням (теустування відкрито до 20.04 до 16:00)

Контрольна робота

11.04.2022

ТЕСТУВАННЯ ( для тих, хто не проходив попереднє тестування)

"ТТБ або засіб від переляку №9"

07.04.2022

Пройди тестування

Леся Воронина

 05.04.2022

 Тема. Леся Воронина - сучасна письменниця, авторка багатьох книг для дітей. Фантастична, романтична, багатоепізодна повість «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку №9»

1. Біографічні відомості Лесі Ворониної

Леся Воронина

Леся Воронина (справжнє ім’я Вороніна Олена Анастасіївна) – улюблена письменниця багатьох дітей, журналістка, перекладачка.

Літературні псевдоніми:

Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестра Лесич. 

Народилася 21 березня 1955 року у Києві в письменницькій родині.(« Назвали Лесею на честь Лесі Українки, та в паспортному столі не захотіли записувати, сказали: «Таково імені нєту», а Леся, мовляв, – похідне від Лариси або Олександри, тож мама записала мене Оленою. Та я все життя – Леся»). Дід - Прохор Воронин - був письменником, тато - художником-оформлювачем та реставратором. Мама перекладала книжки з кількох європейських мов. Маленька Леся почувалася білою вороною, бо розмовляла у російськомовному Києві українською. Рано почала читати. І сама дуже швидко почала вигадувати різні історії. («Мені здавалося, що це є в кожної людини. З подивом дізналася, що такі здібності мають не всі, а діти ж люблять різні цікаві історії! Я й ста­ла таким собі неформальним лідером у садку, а потім у школі. Мої одноклас­ники страшенно любили слухати ті кумедні побрехеньки. А ще я вміла досить точно копіювати й пародіювати інших, вигадувала різні сценки. Та хоча зрос­тала в літературному середовищі, пись­менники здавалися мені якимись осо­бливими, унікальними – куди вже мені до тих небожителів?! Але все одно пи­сати почала рано (для себе) десь у пер­шому класі»).

1972 р. вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчила 1979 р. За роки навчання встигла попрацювати кур’єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогово і т. д. Мандрувала Україною (автостопом) та Польщею (на байдарках). Протягом 1987–1991 рр. працювала редактором відділу літератури та мистецтва журналу «Україна». З 1991 року працювала у дитячому журналі «Соняшник» (з 1992 до 2006 року — головним редактором часопису). Нині – автор та ведуча програм на радіо «Культура». Член Спілки письменників України, член Асоціації Українських письменників. Пише для дітей, бо вважає,  «що найкращі люди – це діти й підлітки, вони щирі й безкомпромісні. Вони вірять, що світ можна змінити на краще, вміють дружити й жертвувати собою заради іншого, сприймають життя оголеними нервами. Це вже потім на людині наростає захисний панцир і вона вчиться йти на компроміси, пристосовуватися й відмовлятися від найцінніших речей заради грошей, слави, посади…»

В одному з інтерв’ю Леся Воронина зауважила:

- Мені здається, що найгірші вчинки людина робить під впливом страху. Наше суспільство ніби й справді заражене вірусом страху, і я дуже хочу, щоб ми його позбулися. Щоб ми не привчали своїх дітей змалечку пристосовуватися й озиратися на всі боки, втягнувши голову у плечі. Отож, герої моєї пригодницько-фантастичної повісті, потрапляючи у небезпечні, а часом і неймовірні ситуації, вчаться долати переляк і  перемагати власну слабкодухість, рятуючи інших. А ще я переконана, що сміх — це неймовірно сильна зброя, адже всі паскудства у світі роблять люди, цілковито позбавлені почуття гумору.

- Як же подолав страх, цю тяжку недугу людства, головний герой повісті Лесі Ворониної «Таємне Товариство боягузів, або Засіб від переляку №9»? Вам цікаво, як цьому звичайному українському хлопчині, звичайнісінькому боягузові, вдалося врятувати Землю від космічних прибульців, які заразили більшість людей вірусом страху? Тож для цього пориньмо у світ пригод, романтики, фантастики, починаймо нашу захоплюючу подорож сторінками повісті.

2. Аудіокнига

Домашнє завдання:

• записати біографічні відомості Лені Ворониної;
• прочитати або прослухати твір "Таємне товариство боягузів або засіб від переляку номер 9"

Укрїнська література 6-ті класи

Тема:ЯрославСтельмах.Біографічні відомості «Митькозавр з Юрківки, абоХимералісовогоозера».

1.Переглянь відео ( зроби запис у зошит)

Домашнє завдання: прочитати 3,4,5,6 розділи.

Аудіокнига

  Тема. Ярослав Стельмах "Митькозавр з юрківки , або Химера лісового лісу". Біографічні відомості про письменника.

Переглянь відео

Домашнє завдання: записати біографічні відомості про Ярослава Стельмаха, прочитати твір.

Тема. Володмир Рутківський "Джури козака Швайки". Історична основа твору.

Переглянь відео

 

Прослухай

“Джури козака швайки” – це історично-пригодницький роман, який виданий у 2007 році.

Основна тема твору “Джури козака швайки” – це переказ пригод двох хлопчаків – Грицика та Санька, яких супроводжував смілий козак на прізвисько Швайка. Це прізвисько козак отримав не просто так, адже він неначе швайка впивався в тіла турецьких ворогів, та з азартом розправлявся з кожним, хто посягнув на землі українського народу.

Період подій роману “Джура козака швайки” – це час, коли українські землі піддавались набігам турецьких загарбників, а внутрішні конфлікти та криза поглиблювалась через свавілля литовських та польських магнатів.

Ідея роману “Джури козака швайки” – засудження зради, вірність, дружба, справжній патріотизм та любов до рідної землі та друзів.

До основних проблем, які піднімаються у романі, можна віднести:

• Боротьба добра і зла (як всередині кожної людини, так і між людьми, країнами, національностями);
• Відносини людей до навколишнього середовища (зокрема тварин);
• Сила і занепад людського духу;
• Зрада та дружба між різними людьми, верствами населення;
• Проблема відносин між дорослими та дітьми (проблема батьків та дітей).

Час подій у романі “Джури козака швайки” – 1487-1488. Це було якраз напередодні виникнення українського козацтва. Місце подій – Наддніпрянщина, село Воронівка.

Композиція твору

Роман складається з трьох основних частин:

• Втеча з дому;
• На козацьких островах;
• Джури вирушають у дорогу.

Також, друга части складається з декількох частин, основні з яких (не всі, а тільки основні):

• На кам’яному острові;
• Тишкевич;
• Допит;
• Гонитва;
• Двоє  серед степу;
• В гостях у Вирвизуба;
• Суд у плавнях;
• Козацькі розмови.

Головні герої роману “Джури козака Швайки”

• Грицик та Санько. На момент твору їм обом по 12 років;
• Пилип Швайка – майстерний розвідник. У Пилипа є вірні союзники: кінь Вітрик і вовк Барвінок.
• Дід Кузьма;
• Рашит (татарин);
• Вирвизуб, Перепічка, Байлемів;
• Мокрина – мати дванадцятирічного Санька;
• Дід Кібчик;
• Онук діда Кібчика – Демко Дурна Сила.

Домашнє завдання: Характеристика образу Грицика і Санька

 Тема. Твір - роздум "Патріотичні мотиви творів Тараса Шевченка"

ПРИГАДАЙМО. Що таке роздум? З яких частин він складається?

Твір-роздум - це текст, у якому за допомогою аргументів доводиться істинність чи хибність певного твердження.

Твір-роздум складається, як правило, з трьох частин:

теза (твердження) - необхідна для доказу думка;

• аргументи (доведення, спростування) - ланцюг міркувань, аргументів, доведень (спростувань) істинності тези;

• висновок - оцінка, враження, підсумок сказаного.

Домашнє завдання: написати твір-роздум і надіслати на ел.пошту

 01.11«Іван Підкова». Зображення історичного минулого.Героїзм та відвага козаків та їхнього ватажка.

Пригадай біографічні відомості

 

 

Перегляньте відео

 

Ліро-епічну поему «Іван Підкова» Т. Шевченко написав у Санкт-Петербурзі 1839 року. Навіть будучи далеко від рідного краю, письменник цікавився історією свого народу, її видатними діячами й намагався у творах якнайповніше розкрити теми, що глибоко хвилювали душу. У поемі «Іван Підкова» йдеться про патріотизм, винахідливість, звитягу запорожців під час морського походу. Твір складається з двох частин: зачину — це погляд у минуле Запорізької Січі, у другій частині йдеться про один із походів козаків на Царгород.

Іван Підкова — це козацький отаман Іван Вода. За походженням він був молдаванином. Цей чоловік мав неабияку фізичну силу — міг погнути й пальцями зламати монету, підкову, зупинити за заднє колесо віз, запряжений шістьма кіньми. Саме через це його й прозвали Підковою. Він очолював походи запорожців на турецькі міста, пізніше став володарем Молдавського князівства. Цей факт не сподобався турецькому султанові, тож він пригрозив польському королю війною, якщо той не розправиться з Підковою. Коли Підкова поїхав до Львова, що тоді належав Польщі, його схопили й ув'язнили, а 16 червня 1578 року привселюдно стратили на площі Ринок. Поховали козака спочатку у Львові, але згодом козаки викрали його тіло й перевезли до Канева.

Ліро-епічна поема «Іван Підкова» Т. Шевченка сповнена патріотичних мотивів. Поет нагадує про славне минуле українців, намагаючись розбудити національну самосвідомість.

Складання цитатного плану до твору

Орієнтовний план

«Було колись — запорожці Вміли панувати».

«Синє море звірюкою То стогне, то виє».

«Висипали запорожці — Лиман човни вкрили».

«А попереду отаман — Веде, куди знає».

«А у Царград, до султана, Поїдемо в гості!».

«Пан-отаман та на хвилю Мовчки поглядає».

 

Домашнє завдання: 

Дайте письмову відповідь ( у зошиті) на питання:

 1. Про яку добу йдеться в поемі «Іван Підкова»? Як змальовує історичне минуле Т. Шевченко?  

2. Коли й де письменник написав свій твір?  

3. Як ви га-даєте, для чого митець звертається до історії рідного народу?

 4. Розкажіть про структуру поеми. Доведіть, що перед вами саме поема.

 5. Охарактеризуйте запорожців та їхнього ватажка. Що вам відомо про Івана Підкову? Як він ставився до своїх підлеглих?

 6. Визначте тему й головну думку поеми.